?

Log in

No account? Create an account

Gundik

Чернігів

Чернігів

Previous Entry Share Next Entry
Шикарний видався день сьогодні.
Хоч зранку, проснувшись, відчува мало не бодун.
Розвірюхатись коштувало зусиль і моральних жертв + голод-не-тітка заставив піднятися на 3й поверх на сніданок. Поснідали чим Бог послав, а послав Він пшеничну кашу казьонну, домашні пельмені по-білоруськи та сільське біле яблучко.
З набитим брюшком, задоволений, я вже бачив дивних білорусів, з якими буду спілкуватися. Нашвидкоруч напакував рюкзак побрився для солідності, вирушив на вокзал. Фігушки! Поїзд на Білорусію поїхав ще в 7.00, а наступний їхав у 21.00.
Щоб не впасти в депресію, вирішив наповнити день хоч Черніговим.
На Привокзальній площі торгували якісь чурки ширпотребом аля Пяний базар, причому всі як один якоїсь незрозумілої національності. До автобуса залишалося 2 години, які я вирішив використати н апошуки карти області та чашки кави. Карту знайшов у 10м умагазині непогану, а от за каву у Ванільному небі з мене здерли 8 грн, причому кава препаскудна. І чого я туди ходжу? Нарешті купив собі вітаміни Вітрум енерджи віз женьшень. Навряд чи такому здохляку як я це поможе, але пробувати щось треба.
Ок. Приїхавши в Чернігів, першим ділом переписав УСІ розклади на Славутич та Білорусію (про всяк випадок) і – в центр.
Їду в тролейбусі, 60 коп заплачено. Чернігів – типове радянське місто з лише прокидаючоюся цивілізацією. Навколо «Гастрономи», «Продмаги», «Кіоскі», «Ларькі», таблички «Приносить и распивать спиртные напитки категорически воспрещается. Штраф 10 грн.»

В центрі знайшов самий центральний центр, «Вал» архітектурний ансамбль 7-12 ст. Роздивився Катерининську церкву, біля якої розкинули наметове містечко православні прихожани та священники з гаслами «Не дадим раскольникам и расстригам осквернить православную святыню» поспілкувавшись на цю тему із зацікавленим батюшкою, який побрязкував ключами від іномарки пішов я у Спасо-Преображенський Собор (поч. 11ст). Перехрестився, зайшов, постояв, подумав про вічне.
Що мене вражає, так це розміщення всередині Храму торгових точок. З одного боку алтар, ікони, з іншої – також ікони з цінниками. Щось неправильно..
На черзі 2 музеї де було оплачено по 3 грн за кожен, і вони того були варті. Ікони 18ст на дереві – це вражає. Торкаючись руками до дощок, відчуваєш енергію століть. Також завжди приємно вдихати запах сходів, дверей, по яких ходили люди не одне століття.
Дратували на території ланцюжки з весільними церемоніями, які навперебій хотіли сфотографуватись на фоні усіх церков. А одна молода фотограферша у вишиванці командувала молодятам «туда», «бігом на горбок» і т.д. з симпатичним Маrk...
Наступною була Пятницька церква. Звичайно ж всередині обов’язковий ларьок.
Покрутивши в руках карту і покрутившись центром, вирішив провідати печери Св. Антонія та Троїцько – Іллінський монастир.

Після Валу націлився на знамениті Антонієві печери,
кандидати в 7 чудес України, але, дякуючи Яні та Ірі
подивлюся їх іншим разом.
Вертаючись, раптом усвідомив, що був у Чернігові і не куштував на місці
тутешнього пива.
Отож, по хорошому посварившись із сердитою тітонькою у
привокзальній кафешці, продегустував Чернігівське і подався додому.
Ще варто було б розповісти про сусідство в електричці з фотографершою у вишиванці, але детально роздруковувати лінуюся..
Powered by LiveJournal.com