?

Log in

No account? Create an account

Gundik

Recent Entries

Gundik

View

Navigation

January 9th, 2008

Ситуація смішна і сумна.
В гуртожитку так холодно, що мозкові звивини замерзають.
Сплю під пятьма одіялами і все одно мерзну. Взагалі-то я замерзляк, але тут реально витверезник.
Батарея тепла, та толку ніякого.
Дійшло до того, що включаю компютер і світло в надії хоч чуть нагріти повітря.
А ще вчора на вулиці обморозив ніс, який тепер свербить і лущиться, специфічні відчуття.
Ще одна неприємність – забув зарядне від телефона і залишився без звязку. Тепер розумію, в яких ситуаціях люди впадають у депресію
Висновок: вдягаюся і йду в Технополіс купувати обігрівач, добре, що маю гроші.
Бо інакше виходом було б застрелитися

November 23rd, 2007

Будні

Share
Так холодно останніми днями, а ще брудно.
Надіюся це тимчасово.

Цей Київ.. Занадто багато всього тут, такий потік інформації неможливо обробити,
не варто й намагатися :)
Важливо знайти щось своє і триматися за це
Вдома та в Ужгороді значно простіше.
Ех.. Хочу додому!

October 6th, 2007

(no subject)

Share
На даний час стараюся увійти в роль бармена-офіціанта в одному з київських барів.
Вражень море, розповісти треба, та зроблю це пізніше

September 17th, 2007

Робота

Share
Маю досвід влаштовування на роботу в компанію БіТіДжі інтернешнл (бізнес тренінг груп)
Цікаві пропозиції, але, подумавши, вирішив, що не варто ))

September 13th, 2007

Хроніка подій

Share
Перші дні навчання.
Приємним є розташування кафедри, 5 хв від Софійської площі. До Хрещатика також близько, можна спуститись вулицею Прорізною і ти серед людей ))
Але сама кафедра могла б бути кращою.. Напіврозвалена - напіввідремонтована будівля в центрі міста довіри не викликає.
Перший тиждень лекції.. Можливо дальше буде щось краще, але якщо вірити чуткам )))

7.09.2007
Після занять зустрівся з Андрієм, повештались центром міста. Вештання закінчилось покупкою швейцарських годинників за досить цікавих обставин ))
Поспілкувалися з дядьком з Партії регіонів, принциповий, але свідомість запудрена.
У театрі на Майдані проводились урочистості з приводу Днів культури Ізраїлю в Україні. Послухали міністра їхнього, заступника мін нашого, подивилися на лисину Яна Табачника, подивилися на молодих танцюючих єврейок і змоталися.

Красиво оформлений Ляльковий Театр, вражає. Порошенко молодець ( на видних місцях надписи Рошен ))

9.09.2007
Як приємно провалятися вдома, коли за вікном холодний дощ і сирість. Цілий день старався заспокоїти мозок та упорядкувати думки (знайшов рецепт – посміятися разом з «Друзями»))


9.09.2007

Поділюся враженнями від Шулявського ринку!
Справжній музей під відкритим небом!
Стільки темношкірих продавців, темношкірих пацанів, з якими можна от так запросто поспілкуватися! Реп, ланцюги з бляхами, бейсболки, клас!!!
Також ціла колекція корейців, арабів та іншої екзотики.

August 27th, 2007

Минулі три дні я провів у столиці.
Чого тільки не надивився..
Розмальовані та попротикані в усіх можливих і неможливих місцях підлітки на Снікерсурбанії,
участь у тренування брейкерів в центрі Європейської площі.
Кондратюк з караоке.
Флористика, Поділ, Андріївська церква, газети про духовний бік гімнастики цигун.
Фейерверки на майдані 24го..
Одним словом є що згадати..
Не розумію, чому на такому святі на Майдані Незалежності зробили такий куций концерт.

August 22nd, 2007

Київ

Share
Охолодивши натруджені ноги у фонтані на Майдані,
зайшли з Андрієм у Потейтоу Хаус і із задоволенням
продегустували "мексиканське диво" Burrito
(Буріто - большой пшеничный корж, фаршированный говядиной
или курицей с овощами, соусом Чили и сыром - каже офіційний сайт
Потейтоу Хаус)
Смачно. Шкода, що забули про інше мексиканське диво - текілу!

August 20th, 2007

Сквира

Share
На вихідних відвідав містечко, де дислокується Серий
Сквира - прикольне містечко, засноване десь в 1300 р, а може й раніше
Цікаві перепади висот, яри, гірки, сади. По атмосфері мені нагадало коктейль з
Турки та Іршави, але це дуже субєктивно і неточно, прошу не ображатись

Цікава манера в тутешніх жителів фарбувати фасади будинків фарбою, або просто
білити гашеним вапном і обовязково зафарбувати вікна - двері - огорожі в отруйно синій
або зелений колір.

Ура! Нарешті сфотографувався на фоні Ілліча, серпа з молотом, ностальгія... :)
Я ж був жовтенятком у свій час!
Думаю, що на Західній Україні бракує десь такого памятника, хоча б на околиці міста.
Він же був по суті хорошим, наївним дядьком, який думав про простих людей
А що з його ідей вийшло це вже інша (наша:) історія

Так от. Річка Сквирка вражає своєю могутністю і повноводністю, але місцями на жаль русло
звужується.. Тому рекомендую фотографуватись на фоні широких ділянок ))
В зарослях очерету ми знайшли диких качок, кішку, котра безрезультатно полювала на них
та 2 напівзатоплені човни і я із задоволенням один непривязаний
відштовхнув від берега.

Знайшли з Сергієм найкрутіший заклад Сквири "Казка", посиділи з пивом,
приємно відчув себе на Заході України ))

На вечір купили додатково по Брамі-червеза-до-бразійо із скелетом ляща,
подружилися з сучкою-блондинкою
і вклалися спати
:)

August 16th, 2007

(no subject)

Share
І чого ця голова так болить?
Може погода, чи магнітні бурі або час помирати..
Або ж просто радіація :)))
Треба почитати відповідну літературу і проконсультуватися
в досвідчених товаришів - неврологів
Ніколи не розумів до вчора як це нериємно,
правда, про таблетки відповідні так і не згадав,
чим явно здивував Серого )
Сьогодні вже набагато краще, та щобо не випробовувати
долю треба втікати від комп`ютера ))

ПС. Цікаві фотки закарпатського фотохудожника!
Ех, якщо б такі з видами Ужгорода...
http://gallery.grigoryev.net/

August 11th, 2007

Чернігів

Share
Шикарний видався день сьогодні.
Хоч зранку, проснувшись, відчува мало не бодун.
Розвірюхатись коштувало зусиль і моральних жертв + голод-не-тітка заставив піднятися на 3й поверх на сніданок. Поснідали чим Бог послав, а послав Він пшеничну кашу казьонну, домашні пельмені по-білоруськи та сільське біле яблучко.
З набитим брюшком, задоволений, я вже бачив дивних білорусів, з якими буду спілкуватися. Нашвидкоруч напакував рюкзак побрився для солідності, вирушив на вокзал. Фігушки! Поїзд на Білорусію поїхав ще в 7.00, а наступний їхав у 21.00.
Щоб не впасти в депресію, вирішив наповнити день хоч Черніговим.
На Привокзальній площі торгували якісь чурки ширпотребом аля Пяний базар, причому всі як один якоїсь незрозумілої національності. До автобуса залишалося 2 години, які я вирішив використати н апошуки карти області та чашки кави. Карту знайшов у 10м умагазині непогану, а от за каву у Ванільному небі з мене здерли 8 грн, причому кава препаскудна. І чого я туди ходжу? Нарешті купив собі вітаміни Вітрум енерджи віз женьшень. Навряд чи такому здохляку як я це поможе, але пробувати щось треба.
Ок. Приїхавши в Чернігів, першим ділом переписав УСІ розклади на Славутич та Білорусію (про всяк випадок) і – в центр.
Їду в тролейбусі, 60 коп заплачено. Чернігів – типове радянське місто з лише прокидаючоюся цивілізацією. Навколо «Гастрономи», «Продмаги», «Кіоскі», «Ларькі», таблички «Приносить и распивать спиртные напитки категорически воспрещается. Штраф 10 грн.»

В центрі знайшов самий центральний центр, «Вал» архітектурний ансамбль 7-12 ст. Роздивився Катерининську церкву, біля якої розкинули наметове містечко православні прихожани та священники з гаслами «Не дадим раскольникам и расстригам осквернить православную святыню» поспілкувавшись на цю тему із зацікавленим батюшкою, який побрязкував ключами від іномарки пішов я у Спасо-Преображенський Собор (поч. 11ст). Перехрестився, зайшов, постояв, подумав про вічне.
Що мене вражає, так це розміщення всередині Храму торгових точок. З одного боку алтар, ікони, з іншої – також ікони з цінниками. Щось неправильно..
На черзі 2 музеї де було оплачено по 3 грн за кожен, і вони того були варті. Ікони 18ст на дереві – це вражає. Торкаючись руками до дощок, відчуваєш енергію століть. Також завжди приємно вдихати запах сходів, дверей, по яких ходили люди не одне століття.
Дратували на території ланцюжки з весільними церемоніями, які навперебій хотіли сфотографуватись на фоні усіх церков. А одна молода фотограферша у вишиванці командувала молодятам «туда», «бігом на горбок» і т.д. з симпатичним Маrk...
Наступною була Пятницька церква. Звичайно ж всередині обов’язковий ларьок.
Покрутивши в руках карту і покрутившись центром, вирішив провідати печери Св. Антонія та Троїцько – Іллінський монастир.

Після Валу націлився на знамениті Антонієві печери,
кандидати в 7 чудес України, але, дякуючи Яні та Ірі
подивлюся їх іншим разом.
Вертаючись, раптом усвідомив, що був у Чернігові і не куштував на місці
тутешнього пива.
Отож, по хорошому посварившись із сердитою тітонькою у
привокзальній кафешці, продегустував Чернігівське і подався додому.
Ще варто було б розповісти про сусідство в електричці з фотографершою у вишиванці, але детально роздруковувати лінуюся..
Powered by LiveJournal.com